“ЗАЩИТА ПРАВА”

Адвокатское объединение г.Киев

Юридические консультации по телефону

Платная консультация по телефонам
и другие юридические услуги:
(044) 221-55-41
(067) 917-85-56
(099) 436-21-72

Администрация сайта оставляет за собой право удалять некорректные вопросы. Оставить вопрос на сайте "Защита Права" возможно только, после рекомендации этой страницы в социальной сети. Гарантия ответа на протяжении 3-х дней для платных вопросов.
Свои вопросы Вы можете оставить здесь:
Ваше имя:            
Регион:                   
Номер телефона: (для администрации сайта)
E-mail: (ответ прийдет на этот имейл)
Вопрос:
Для активации кнопки "Отправить" нужно порекомендовать эту страницу в социальной сети:
Защита от спама:
Защита от роботов
    

Метки: Интеллектуальная собственность | Административные правонарушения | Исполнительное производство | Хозяйственные правоотношения | Жилищное право | Защита прав потребителей | Земельные вопросы | Уголовные преступления | Международное право | Мать-одиночка | Пенсия. Льготы предусмотрены законом | Налоги | Право на наследство | Семейные отношения. Алименты | Трудовые отношения | Гражданские правоотношения |
Страницы:  << Предыдущая 785 ...15 14 13 12 11 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 Следующая>> 
Автор: Інна2011-03-18 16:34:34
Доброго дня, я працюю вчителем. Знаходилась у декретній відпустці (з листопада 2009 по 4 січня 2011 р.) , в школі попросили перервати відпустку і вийти на роботу на неповну ставку. Роботу розпочала 4 січня 2011 року. Скажіть, будь ласка, чи маю я право на повну щорічну відпустку у липні-серпні (56 днів), бо директор каже, що тільки на половину, десь приблизно 27 днів. І як будуть нараховуватися оздоровчі? чи може таке бути, щоб не виплатили оздоровчі (вказують причину-недостатньо коштів у бюджеті)
Відповідно закону України «Про відпустки» ст.9 п.1 та п.2 до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) та час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.
А також згідно ст.10 закону України «Про відпустки» право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, а за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року. Отже, Ви маєте повне право на повнотривалу відпустку тривалістю 56 днів, передбачену для педагогічних працівників, навіть працюючи неповний робочий час.

Щодо оздоровчих. Згідно закону України «Про освіту» ст.57 п.1 держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам виплату допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки. Але положення і норми, передбачені абзацом частини першої статті 57 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Тому, не виключено, якщо буде відповідна постанова Кабміну, щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення для педагогічних працівників її будуть нараховувати не в повному обсязі. Наразі такої постанови не було і за таких умов можливе лише затримання виплати допомоги на оздоровлення.
Консультація підготовлена та надана безкоштовно юристами «Захист Права».
Автор: Наталія2011-03-21 21:38:30
Як постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС ( категорія 3) маю право виходу на пенсію в 51 рік.В даний час мені виповнилось 50 років і я оформляю пенсію відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України в зв"язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров"я. Чи маю я право на нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, що призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( в зоні гарантованого добровільного відселення я проживала в 1986-1989 роках, зараз проживаю в м.Рівне)? Чи, можливо, я маю я право на якісь інші доплати, передбачені законодавством?
Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров‛я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ст. 50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною четвертою статті 54 вищезгаданого Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46).
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров‛ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов‛язкове державне пенсійне страхування”.
Право на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров‛ю, виходячи в розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст. ст. 49, 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 зазначеного Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров‛ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
З повагою, юридична консультація об'єднання "Захист права"
Автор: Юлія2011-03-22 11:15:42
Скажіть будь-ласка в мене є троє неповнолітніх дітей. З чоловіком ми не розписані, але в ЗАГСі при реєстрації дітей він визнавав свої права. Чи маю я право на допомогу як мати-одиночка?
Згідно закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" статті 18-1 "Право на допомогу на дітей одиноким матерям".
1) Право на допомогу на дітей мають одинокі матері, які у свідоцтві про народження дитини не вказали батька(матері)дитини або ж батько був встановлений за вказівкою матері.
2) Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.
Отже, права на допомогу, як одинока мати ви не маєте.
З повагою, юридична консультація об'єднання "Захист права"
Автор: Валентина2011-03-22 12:57:48
Доброго дня!
Нам потрібна консультація із такого питання. Ми з чоловіком вже другий рік одружені і зараз чекаємо на народження нашого первістка. Проживаємо у селі у дворі батьків чоловіка (ми з чоловіком у будинку, а вони у іншому будинку, який знаходиться в цьому ж дворі). У цьому дворі приписані: моя свекруха, її громадянський чоловік (відчим мого чоловіка) та мій чоловік. Я в цьому дворі не приписана.
Наше село газофіковано. Наша вулиця була газофікована років з двадцять тому. При прокладанні гозових труб, за словами моєї свекрухи, газовики переконали її дати дозвіл на те, щоб у, тепер уже нашому, дворі поставити газові підстанцію (так як вулиця заселена і не було де її поставити). Вона погодилася за умови, що користуватися природнім газом вона буде безкоштовно. Газову підстацію поставили на межі подвір'я та вулиці. ЇЇ обгородили металевою сіткою з попереджувальним написом про небезпеку. Вона займає приблизно площу приблизно 2 м на 2 м. При чому половина цієї станці знаходиться безпосередньо у дворі, а половина - на клумбі, що біля двору. Після того, як газ по вулиці провели, моя свекруха підключила і собі газ. Коли звернулася до горгазу із нагадуванням про їх обіцянку на безкоштовне користування газом, їй сказали, що ніхто нікому нічого не обіцяв. Вона оплачувала за послуги користування газом у повному обсязі. Через кілька років вона виїхала із села, але право власності на будинок нікому не передавала. В цьому будинку, на період відсутносі свекрухи, проживала її дочка із сім'єю. За цей період гоз їм відрізали за заборгованість. Пройшов деякий час і дочка виїхала, а свекруха повернулася. До сьогодні газопостачання досі не відновлено,але заборгованість вже погашено.
Питання полягає ось в чому. Ми з чоловіком збираємося в цьому році знову підключити газ, адже сподіваємося на народження дитини, а їй потрібно створити відповідні умови. Від газової підстанці дуже сильно тхне газом. І це відчуваємо не лише ми (ті, що приживають у цьому дворі), а й люди, які проходять повз наш двір. Цей неприємний і отруйний запах створює певні незручності. І плюс до всього, ми переживаємо не лише за своє здоров'я, а й за здоров'я наших дітей та дітей сусідів, які граються на вулиці біля цієї підстанці. Питання наше полягає в тому, чи можемо ми пред'являти якісь притензії та вимоги до горгазу у зв'язку з незручностями, які для нас ствоює їх підстанція? Чи можемо ми вимагати компенсації, або хоча б користуватися послугами горгазу за пільговим тарифом? Чи ми можемо подавати до суду на відшкодування моральної шкоди? І взагалі, які ми маємо права у цій ситуації?
Будь-ласка, вкажіть відповідповідно до яких законів. Дякую за Вашу увагу і за те, що приділили нам час. З нетерпінням чекаємо відповіді.
У відповідності до п. п. 3.1., 3.2. Наказу № 254 від 01.10.1997 року «Про затвердження Правил безпеки систем газопостачання України» Державного комітету України по нагляду за охороною праці, роботи з будівництва газопроводів газорегуляторних пунктів та інших об'єктів систем газопостачання міст, селищ і сільських населених пунктів повинні провадитись згідно з затвердженим проектом газопостачання населеного пункту, а також за наявності організації, на яку покладено технічний нагляд і приймання робіт, а в подальшому - і експлуатацію газового господарства цього населеного пункту.
Вимоги цих Правил поширюються на проектування і будівництво нових, розширення, реконструкцію та капітальний ремонт і експлуатацію діючих систем і об'єктів газопостачання.
Проектна документація на будівництво (п.1.1.2) повинна відповідати вимогам ДБНА 2.2-3-97, СНиП 2.04.08-87, СНиП 3.05.02-88, ГОСТ 9.602-89, цим Правилам, іншим нормативним актам та додатковим вимогам до обладнання систем і об'єктів газопостачання, викладеним у додатку 1.
Пунктом 4.3.7. передбачено, що при обході підземних газопроводів у т.ч. з поліетиленових труб) повинен перевірятися стан газопроводів і виявлятися витікання газу за зовнішніми ознаками; перевірятися за допомогою приладів (газоаналізатором або газошукачем) на наявність газу всі колодязі і контрольні трубки, а також колодязі, камери інших підземних комунікацій, підвали будинків, шахти, колектори, підземні переходи, розташовані на відстані до 15 м по обидва боки від осі газопроводу; перевірятися стан настінних вказівників і орієнтирів газових споруд; очищатися кришки газових колодязів і коверів від снігу, льоду і забруднень; оглядатися стан місцевості вздовж траси газопроводу з метою виявлення обвалу грунту, розмиву його талими або дощовими водами; контролюватися умови виконання земляних і будівельних робіт, які проводяться в смузі 15 м по обидва боки від осі газопроводу з метою попередження і усунення його пошкодження; виявлятися випадки будівництва будинків і споруд на відстані від газопроводу меншій, ніж це передбачено будівельними нормами і правилами (додаток 3; 4).
Отже, цим Наказом та Правилами взагалі не передбачене будівництво ГРП на території близькій від житлового будинку, тобто суперечить усім встановленим нормам.
Власник домоволодіння та земельної ділянки, на якій побудовано ГРП має право подати до суду про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодуванню матеріальних та моральних збитків. В позовні заяві повинна бути зазначена обов’язково вимога щодо перенесення ГРП у більш безпечне місце.
Щодо пільг за користування газом, то такі пільги не передбачені жодним нормативним документом, можливий лише варіант складання двостороннього договору оренди земельної ділянки на якій розташоване ГРП. У договорі про оренду зазначаєте суттєву суму коштів за підвищену небезпеку, загрозу здоров’ю, яка повинна покрити значну суму за сплату споживання газом.
Якщо ж газова контора відмовиться підписати такий договір то потрібно звернутись із відповідною заявою до обласного відділу газопостачання, комітету з нагляду, прокуратури, пожежної охорони, санепідемстанції, які повинні надати відповіді або приписи газовій службі, а потім, коли усі попередні дії вичерпають свій ресурс подавати до суду.
Відповідь надана об’єднанням «ЗАХИСТ ПРАВА»
Автор: Ольга2011-03-23 15:18:53
Ситуация критическая: На фирму, где я работала (на данный момент уволена уже полтора месяца), открыли криминальное дело по факту невыплаты заработной платы. Когда дело было еще в прокуратуре и не дошло до суда меня уговорили, слезно умоляли подписать ведомости о получении зарплаты а взамен выдали расписку о том, что в срок месяца вернут долг. Расписку писал сам директор этой же фирмы. Я по доброте душевной и видя, что всем до меня зарплату выплатили, поверила и подписала! Сделала глупость! Теперь у фирмы передо мной фактически долга нет, он теперь есть у деректора, но как у физ. лица. Дело с расписками я никогда не имела, нюансы узнала только после. Если вытребовать долг через суд по этой расписке, то погашать его должник может или из своей зарплаты, или благодаря собственности. НО! Зарплата у него сейчас нулевая и не начисляется, а из собственности дом он продал, и уже, скорее всего, все оставшееся записано на другие имена ... Т.е., с распиской я просто пролетаю! Сегодня криминальное дело по фирме уже передали в суд, было предварительное слушание, но без свидетелей и потерпевших. Следующее - через неделю, 31 марта. (Росписка - до 1 апреля.) Могу ли я что-либо еще сделать? Могу я, к примеру, попросить обьявить подписанные мною ведомости как недействительными, как подписанные под давлением? УМОЛЯЮ, ПОДСКАЖИТЕ как быть? Как можно вернуть долг с физ.лица на фирму обратно? Как мне исправить свою ошибку? Какие могут быть варианты?
Дякуємо за запитання.
В першу чергу радимо Вам звернутись із заявою до суду про визнання Вас потерпілою сторону та цивільним позивачем, де розглядається слухання кримінальної справи стосовно керівників фірми де Ви раніше працювали.
Це право визначене у порядку ст. 50 Кримінального процесуального Кодексу України, де чітко прописано, що цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред’явили вимогу про відшкодування збитків відповідно до статті 28 цього Кодексу. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.
Цивільний позивач або його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; брати участь у судовому розгляді; просити орган дізнання, слідчого і суд про вжиття заходів до забезпечення заявленого ними позову; підтримувати цивільний позов; ознайомлюватися з матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилось, - після призначення справи до судового розгляду; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки.
Цивільний позивач зобов’язаний на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора і суду пред’являти всі необхідні документи, зв’язані з заявленим позовом.
Цивільний позов пердбачений ст. 28 КПК, тобто особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред’явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.
Закриття справи з підстав, зазначених у статтях 7 і 7-1 цього Кодексу, не звільняє особу від обов’язку відшкодувати в установленому законом порядку матеріальні збитки, завдані нею державним, громадським організаціям або громадянам.
Цивільний позов може бути пред’явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства. Відмова у позові в порядку цивільного судочинства позбавляє позивача права пред’являти той же позов у кримінальній справі. Особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства.
Цивільний позивач і цивільний відповідач при розгляді цивільного позову в кримінальній справі або позову про відшкодування матеріальних збитків, завданих особою, щодо якої справу закрито з підстав, зазначених у статтях 7 і 7-1 цього Кодексу, звільняються від сплати державного мита.
Відповідь надана фахівцями в галузі права об’єднання «ЗАХИСТ ПРАВА».
Автор: Коля2011-03-23 16:30:09
Добридень! Прошу проконсультувати з наступного: 21.03.2011 в одному з магазинів я придбав монітор LG 1943ss, він виявився не таким як я хотів, і тепер я хочу його повернути і забрати кошти. Зателефонувавши до магазину мені відповіли, що я маю сам приїхати до магазину і напизати заяву на ім’я директора, і потім чикати що вона вирішить чи повертати кошти чи ні, - Хіба це правильно?
В термін у 14-ть днів Ви маєте право повернути придбану покупку у магазин за умови, якщо монітор не втратив своєї презентабельної зовнішності (без подряпин,склоків,нічим не вимазаний), збереглася упаковка та чек із документами. Навіть, якщо Вам не сподобався колір чи якість зображення у вищезазначений термін повернути покупку ВАШЕ ПОВНЕ ПРАВО, у відповідності до Закону України "Про захист прав споживачів". Відповідь надана об'єднанням "Захист права"
Автор: іван повленьків2011-03-23 22:01:22
чи мають право органи місцевого самоврядування вилучати земельну ділянку,виділену під забудову 15 років тому,якщо ця ділянка не використовується за призначенням.(будівництво не проводиться) чи можна вилучити земельну ділянку дляведення ОСГ,якщо вона не використовується.
Відповідно до пункту 1.6 статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою відповідно ст. 141 Земельного кодексу України є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Примусове припинення прав на земельну ділянку відповідно ст. 143 Земельного кодексу здійснюється у судовому порядку.
Виходячи з вищесказаного, органи місцевого самоврядування можуть, у судовому порядку або за умови Вашої добровільної згоди, вилучити земельну ділянку з мотивів суспільної необхідності, якщо вона використовується не за цільовим призначенням.
Щодо зміни цільового призначення земельної ділянки для потреб сільського господарства.
Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.02 № 502 затверджено Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб.
Зміна цільового призначення земельної ділянки провадиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.
До заяви (клопотання) додаються:
а) копія державного акта на право власності на земельну ділянку;
б) для громадянина – власника земельної ділянки – копія паспорта (серія, номер паспорта, коли і ким виданий та місце проживання), для юридичної особи – власника земельної ділянки – копія статуту (положення та копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи);
в) обґрунтування необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки із зазначенням її розміру.
Сільська, селищна міська рада або районна держадміністрація розглядає заяву (клопотання) і в разі згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки дає дозвіл на підготовку проекту відведення. Якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, то сільська, селищна, міська рада розглядає проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки (крім особливо цінних земель).
Рішення сільської, селищної, міської ради або відповідного органу виконавчої влади про зміну цільового призначення земельної ділянки є підставою для оформлення громадянину або юридичній особі державного акта на право власності на земельну ділянку зі зміненим цільовим призначенням.
Разом з тим, при прийнятті рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки слід врахувати норми ст. 23 Земельного кодексу України. Частиною першою та другою цієї статті встановлено, що землі, придатні для потреб сільського господарства, мають надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.
Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру.
Безкоштовна юридична консультація "Захист права".
Автор: Маргарита2011-03-24 12:44:11
Здравствуйте. Помогите мне пожалуйста в таком вопросе. У меня умер 5 месяцев назад отец. Я подала документы на наследство, но у моего отца есть двоюродный брат который тоже, я так поняла, хочет подать на наследство. У меня вопрос: имеет ли право на наследство двоюродный брат моего отца, если да, то на какую часть он может претендовать?
У разі відсутності заповіту відповідно до ст. 1258 Цивільного Кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово і кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.
Ви як дочка померлого відповідно ст.1261 ЦК відноситесь до першої черги спадкоємців. Ваш дядько (двоюрідний брат вашого батька) відповідно п.4 ст.1266 та ст.1263 відноситься до третьої черги спадкоємців.
Ваш дядько може отримати право на спадщину тільки в двох випадках передбачених ст.1259 ЦК:
1) Вашої добровільної нотаріально засвідченої згоди на зміну черги спадкування.
2) За рішенням суду, при умові, якщо спадкоємець (ваш дядько) протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
З повагою адвокатське об’єднання «Захист Права».
Автор: Вова2011-03-24 19:31:13
я минулого року офіційно розійшовся зі своєю дружиною, у нас є спільна дитина їй 4 роки, аліменти я сплачую стабільно але не з зарплати бо офіційно я не працюю. Колишня дружина із сином проживає у іншому мітті тож часто бачитись з ним не можу,хотів узяти його до себе на тиждень а колишня дружина його до мене не пускає зовсім, тож у мене запитання скільки разів на місяць я маю право бачитись з дитиною???????? і чи маю я право щоб дитина хоч на декілька днів приїздила до мене???????
Володимере, дякуємо за запитання.
Згідно частини другої статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України (надалі СК України) батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Так-як, Вас ніхто не позбавляв батьківських прав то можемо запевнити, що Ви маєте повне право на відвідування дитини та ще й приймати активну участь у вихованні дитини. Це прямо передбачено Сімейним Кодексом України № 2947-ІІІ від 10.01.2002 року, а саме статтею 141 визначено, що мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.
Право батьків та дитини на спілкування визначено ст. 153, де чітко зазначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Статтею 159 СК України передбачено вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.
1. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
2. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров’я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
3. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору. 4. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.
5. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Також, передбачений ст. 161 СК України порядок розгляду пору між матір’ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини.
1. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення. 2. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для
проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
3. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.
Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.
Статтею 162 СК України пердбачені правові наслідки протиправної поведінки одного з батьків або іншої особи при визначенні місця проживання малолітньої дитини.
1. Якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.
Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров’я.
2. Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.
Навіть, у випадку Вас позбавлення через суд батьківських прав, то поять же таки можливе побачення з дитиною батька, які позбавлені батьківських прав, що передбачено ст. 168 СК України, де зазначено, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною.
Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров’ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.
Отже, на побачення і виховання та проживання із дитиною повинне обмежуватись лише за рішенням суду, яке набрало законної сили.
Відповідь надана об’єднанням “ЗАХИСТ ПРАВА”. Успіхів…
Автор: Руслан2011-03-25 10:38:24
Доброго дня! Десять років тому мої батьки загинули, не залишивши заповіту. Сталася пожежа, під час якої згоріли всі документи. Залишилась копія куплі - продажу майна. Маю сесру, яка вже одинадцять років проживає закордоном, але прописана в будинку покійних батьків. Я проживаю в сусідньому місті. За пів року, після смерті батьків, я завірив в державного нотаріуса заяву на право на спадщину і вписав в цю заяву сестру. Зараз я хочу переписати майно на себе, та приватизувати його, але сестра не бажає робити на мене доручення й сама не бажає сюди приїздити, хоча за десять років не з"являлася в Україні ні разу. Яким чином мені переписати та приватизувати майно і стати єдиновласником? На даний момент майно записане на мою покійну матір.
Дякуємо за запитання, але відразу ж зауважимо, що поставлене питання не дає зрозуміти чи є згода сестри на добровільне відчуження нерухомого майна?
Припинення права власності в Україні визначено ст. 346 Цивільного Кодексу України № 435-IV від 16.01.2003 року (надалі – ЦК України), де чітко визначені підстави припинення права власності:
1) відчуження власником свого майна;
2) відмови власника від права власності;
3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;
4) знищення майна;
5) викупу пам’яток історії та культури;
6) викупу земельної ділянки у зв’язку із суспільною необхідністю; 7) викупу нерухомого майна у зв’язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;
8) звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника; 9) реквізиції;
10) конфіскації;
11) припинення юридичної особи чи смерті власника.
2. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
Відмова від права власності визначена ст. 347 ЦК України, де зазначено, що:
1. Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.
2. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову.
3. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.
Отже, якщо сестра добровільно відмовляється від своїх прав на майно, яке перебуває в Україні, то їй необхідно передати будь-який правоустановлюючий документ (наприклад, договір дарування), який повинен бути завірений у посольстві.
Якщо, ж сестра не дає добровільну згоду, тоді є можливість визнання права власності через суд у відповідності до ст. 344 ЦК України передбачено право за набувальною давністю, де зазначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п’ятнадцять, а на рухоме майно - через п’ять років з часу спливу позовної давності.
Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред’явлення протягом цього строку позову про його витребування.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Але слід зауважити, що у відповідності до пункту 8 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Частина 3 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначає, що об'єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.Таким чином, враховуючи вимоги пункту 8 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, особи, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть отримати згадану земельну ділянку (нерухоме майно) у власність за набувальною давністю не раніше ніж з 01 січня 20017 року.
Відповідь надана об’єднанням “ЗАХИСТ ПРАВА”. Успіхів…
Страницы:  << Предыдущая 785 ...15 14 13 12 11 10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 Следующая>>