РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « ОСОБА 1 »

До Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОСОБА 2 »

Про стягнення в порядку регресу 3 329,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

 Представники сторін:

Від позивача не з‘явився

Від відповідача ОСОБА_1 – по дов. № 85D/2011 від 11.03.2011

 СУТЬ СПОРУ:

 На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « ОСОБА 1 »про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОСОБА 2 »3 329,00 грн. виплаченого страхового відшкодування за договором страхування наземного транспорту в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору страхування № 0006609.30-150.207 від 24.04.2008 внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди (надалі –ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки «Хонда», державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Пежо», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов‘язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/5570886), а тому позивач вказує, що обов‘язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2011 порушено провадження у справі № 3/9 та призначено її до розгляду на 12.01.2012.

Позивачем 10.01.2012 до відділу діловодства суду подано клопотання, в якому позивач підтримує позовні вимоги повністю та просить розглянути справу без участі представника позивача, який не може прийняти участь в засіданні суду.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 12.01.2012 відзиві зазначає, що згідно довідки ВДАІ та постанови Залізничного районного суду м. Львова від 05.11.2008, 30.10.2008 в м. Львові за участю автомобілів «Пежо», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та «Хонда», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, мала місце дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), що сталася внаслідок порушення ПДР водієм ОСОБА_2. Згідно полісу № ВВ/5570886 від 05.01.2008 забезпеченим ТЗ виступає автомобіль «Пежо», д.н.з. НОМЕР_2, тобто зовсім інший, ніж той, що був учасником ДТП. Таким чином, зважаючи на те, що ДТП сталася за участю не забезпеченого ТЗ за полісом № ВВ/5570886, а дана подія не є страховим випадком, у ПАТ «СК «ОСОБА 2 »відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування за заявленою позивачем вимогою. Відповідач просить суд застосувати строк позовної давності, оскільки позивачем виплачено основну частину страхового відшкодування згідно платіжного доручення № 2196 від 02.12.2008, тоді як позов подано до суду 20.12.2011 (вих. № позовної заяви) та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/9 від 12.01.2012, в зв‘язку з нез’явленням представника позивача в засідання суду та невиконанням позивачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 27.12.2011, розгляд справи був відкладений на 19.01.2012.

Позивач в судове засідання 19.01.2012 не з‘явився, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 27.12.2011 та ухвали від 12.01.2012 не виконав.

Відповідач в судовому засіданні 19.01.2012 проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 19.01.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

 З довідки Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Львова та автомобільно-технічної інспекції при ГУ МВС України у Львівській області та постанови Залізничного районного суду міста Львова від 05.11.2008 у справі № 3-17189 вбачається, що 30.10.2008 о 13 год. 05 хв. ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом марки «Пежо», номерний знак НОМЕР_2 по вул. Чмоли, 1 у м. Львові, під час руху заднім ходом, не переконався, що не створить небезпеки та перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Хонда», номерний знак НОМЕР_1, чим порушив п. 10.9. ПДР України.

Постановою Залізничного районного суду міста Львова від 05.11.2008 у справі № 3-17189 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено штраф у розмірі 17,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Хонда», державний номер НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_3 у Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНПРО», яке перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія « ОСОБА 1 », на підставі договору добровільного страхування № 0006609.30-150.207 від 24.04.2008.

Позивачем були складені акти огляду транспортного засобу марки «Хонда», державний номер НОМЕР_1 31.10.2008 та 11.11.2008. Також позивачем на підставі договору 01.12.2008 і 22.12.2008 складено страхові акти за № СНТ/0006609.30-150.207/2 та розраховано суми страхового відшкодування в розмірі 2 925,00 грн. та відповідно в розмірі 404,00 грн., загалом в розмірі 3 329,00 грн.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб‘єктами оціночної діяльності є, зокрема суб‘єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи –суб‘єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обов‘язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб‘єктом оціночної діяльності –суб‘єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб‘єкта оціночної діяльності.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов‘язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядкуоцінену шкоду , яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Позивач вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 27.12.2011 та ухвалі від 12.01.2012 не виконав та не подав звіт про оцінку, на підставі якого визначено розмір витрат на відновлення транспортного засобу марки «Хонда» в сумі 3 329,00 грн. з наданням належних доказів в підтвердження повноважень суб‘єкта оціночної діяльності, яким складено звіт про оцінку.

Отже, позивачем не доведено суму страхового відшкодування в розмірі 3 329,00 грн.

Кошти в розмірі 2 925,00 грн. позивачем були перераховані 02.12.2008 згідно платіжного доручення № 2196 та кошти в сумі 404,00 грн. були перераховані 23.12.2008 згідно платіжного доручення № 2543.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідальність власника транспортного засобу марки «Пежо», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов‘язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/5570886).

Проте, на запит суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація щодо полісу № ВВ/5570886, та зазначено, що за даним полісом відповідачем застраховано автомобіль марки «Пежо Експерт», державний номер НОМЕР_2 страхувальником ОСОБА_2

Тобто, за даним полісом забезпеченим транспортним засобом виступає інший автомобіль ніж той що був учасником ДТП.

Згідно п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про обов‘язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпечений транспортний засіб це - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов‘язкового страхування цивільно-правової відповідальності , або, залежно від умов договору обов‘язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Стаття 6 Закону України «Про обов‘язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначає, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Таким чином, ДТП сталася за участю не забезпеченого транспортного засобу за полісом № ВВ/5570886, а отже дана подія не є страховим випадком.

Крім цього слід зазначити наступне

Пункт 38.1.1. статті 38 Закону України «Про обов‘язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Вимогами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки .

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України за регресними зобов‘язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов‘язання.

Виплата позивачем здійсненна 02.12.2008 та 23.12.2008 (підтверджено матеріалами справи).

Відповідно п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення,.

Відповідач у відзиві посилається на пропущення позивачем строку позовної давності.

Оскільки, позивач 23.12.2008 повністю виплатив страхувальнику суму відшкодування, тому станом на 23.12.2011 (звернення позивача з позовом до суду) позивач пропустив строк позовної давності про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3 329,00 грн.

Згідно з п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « ОСОБА 1 »задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

 В И Р І Ш И В:

 В позові відмовити повністю.

Рішення підписано 20.01.2012.