РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Судді Смирнова Ю.М. –головуючий

Самсін Р.І.

Спичак О.М.

Представники:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА 1 " про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА 2 " заборгованості у розмірі 86 879,71 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.10.2011 справу №35/17-2542-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА 1 " до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА 2 " про стягнення 86 879,71 грн. передано за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.10.2011 справу № 35/17-2542-2011 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 колегією суддів у складі Смирнова Ю.М. (головуючий), Самсін Р.І., Спичак О.М. прийнято справу до свого провадження, присвоєно їй № 11/415 (35/17-2542-2011).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором оренди розвантажувальної галереї від 01.08.2007, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за період з серпня 2007 року по березень 2011 року.

Відповідач відзиву та письмових пояснень на позов не подав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив. Ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією за всіма наявними у матеріалах справи адресами. Про місце, дату та час судових засідань, відповідач був повідомлений належним чином, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України разі відсутності сторін за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез’явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

01.08.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА 1 " (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА 2 " (орендар) укладено Договір оренди розвантажувальної галереї (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування на умовах оренди розвантажувальну галерею (далі –обладнання, об’єкт оренди), що знаходиться на об’єкті, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Стєкольна, 34, для розвантаження інертних речовин.

Крім того, 01.08.2007 між позивачем та відповідачем також були укладені Договір про використання під’їзного шляху та Договір про спільне використання технологічних мереж.

01.08.2007 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування об’єкт оренди за актом приймання-передачі обладнання.

Згідно з п. 6.1 Договору вказаний договір укладено строком на 3 роки і вступає в силу з дня його підписання.

Договір укладено строком на 3 роки (п. 6.1 Договору), і в подальшому (у зв’язку з відсутністю заперечень з боку сторін –п. 6.2 Договору) автоматично продовжено на той самий термін.

Відповідно до п. 2.4 Договору оренди відповідач зобов'язаний щомісячно в строк до 20 числа здійснювати оплату за оренду обладнання, а з 01.04.2009 відповідно до Додаткової угоди від 01.04.2009 до Договору - з 1 по 5 число кожного поточного місяця, згідно до виставленого рахунку.

Згідно з п. 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди від 01.01.2009 орендар зобов'язаний щомісяця в строк до 25 числа компенсувати орендодавцю затрати за спожиту орендарем електричну енергію, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця згідно виставленого рахунку на підставі показників електролічильника.

У відповідності з п. 3.1 Договору за користування обладнанням, зазначеним в акті приймання-передачі, орендар сплачує орендодавцю протягом строку дії Договору оренду плату в розмірі 3 210,00 грн. без ПДВ щомісячно.

Додатковою угодою від 01.01.2010 до Договору сторони погодили, що за оренду за січень, лютий, березень 2010 року орендар сплачує оренду плату у розмірі 1 605,00 грн. без ПДВ за кожен місяць.

В матеріалах справи наявні рахунки на оплату орендної плати за період з серпня 2007 року по лютий 2011 року.

В рахунках за період з серпня 2007 року по грудень 2008 року зазначались платежі, що підлягали оплаті, передбачені умовами Договору оренди розвантажувальної галереї, Договору про використання під’їзного шляху та Договору про спільне використання технологічних мереж від 01.08.2007.

Як свідчать банківські виписки, відповідачем здійснювались часткові проплати за вказаними рахунками загальною сумою без розподілення платежів.

Згідно вищевказаних рахунків за період з період з серпня 2007 року по лютий 2011 року відповідачу нараховано платежів у розмірі 155 781,83 грн.

Відповідно до наданих позивачем банківських виписок та довідки № 7806 від 09.12.2011, виданої ПАТ "Імексбанк", за період з 01.08.2007 по 08.12.2011 згідно виставлених рахунків відповідач перерахував позивачу кошти у розмірі 86 127,89 грн.

Таким чином, станом на момент звернення позивача з позовом до суду та станом на момент вирішення справи судом, судом встановлено, що відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов’язання щодо здійснення оплати оренду обладнання, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 69 653,94 грн.

Позивач зазначає, що з 01.01.2009 нарахування здійснювалися лише за укладеним Договором оренди вантажної галереї, оскільки за іншими договорами послуги позивачем не надавались, а заборгованість у розмірі 69 653,94 грн. утворилась за Договором оренди розвантажувальної галереї від 01.08.2007 з урахуванням здійсненого позивачем зарахування часткових проплат відповідача.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

31.03.2011 позивач направив на адресу відповідача лист № 279 від 28.03.2011 та претензію № 280 від 28.03.2011 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 69 653,94 грн. та повідомив про розірвання Договору оренди розвантажувальної галереї від 01.08.2007 в односторонньому порядку з 01.04.2011, а також про необхідність повернення об’єкта оренди протягом 10 днів з моменту розірвання договору.

Згідно з п. 2.13 Договору орендодавець має право в односторонньому порядку достроково припинити дію Договору, вимагати повернення обладнання, переданого в оренду, якщо орендар не сплатив орендну плату протягом двох чергових строків.

Однак, як свідчать матеріали справи, вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та без виконання, відповідач орендоване обладнання позивачу за актом приймання-передачі не повернув.

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач не надав, наведеного позивачем розрахунку не спростував. Належних доказів погашення заборгованості за Договором оренди розвантажувальної галереї від 01.08.2007 відповідачем суду також не надано.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 69 653,94 грн. визнаються судом обґрунтованими.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 398,73грн., 3% річних у розмірі 2 556,65 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8 270,39 грн.

Згідно приписів ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У відповідності з п. 4.2 Договору у випадку порушення строків внесення орендної плати, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який стягується пеня від суми невнесених платежів за кожний день прострочення.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов’язання щодо повної та своєчасної сплати орендної плати виконав неналежним чином, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов’язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача неоспореним відповідачем та перевіреним судом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання з оплати орендних платежів на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача неоспореним відповідачем.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати, у зв’язку із задоволенням позову, покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА 2 " (02002, м. Київ, вул. Каховська, 60, ідентифікаційний код 34673789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА 1 " (65058, м. Одеса, пр-т Шевченка, 8-А, ідентифікаційний код 31368284) заборгованість у розмірі 69 653 (шістдесят дев’ять тисяч шістсот п’ятдесят три) грн. 94 коп., пеню у розмірі 6 398 (шість тисяч триста дев’яносто вісім) грн. 73 коп., 3% річних у розмірі 2 556 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят шість) грн. 65 коп., інфляційні втрати у розмірі 8 270 (вісім тисяч двісті сімдесят) грн. 39 коп., державне мито у розмірі 868 (вісімсот шістдесят вісім) грн. 80 коп. та 236 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

 Судді   Ю.М. Смирнова –головуючий

 Р.І. Самсін

 О.М. Спичак