“ЗАХИСТ ПРАВА”

Адвокатське обʼєднання м.Київ

Відповіді на питання з міткою "Господарські правовідносини" Назад до списку судових рішень

Про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі відповідач) коштів заборгованості у зв’язку з невиконанням зобов'язання з врахуванням пені і штрафу

29 червня 2011р. 17:20

 

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98


 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

Справа №  22/160

 

03.06.11

  

 

За позовом      Виконавчого комітету Тячівської міської ради

до                      фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про                    стягнення заборгованості                                                                                                               

                                                                                                                Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:          не з’явились;

від відповідача:      не з’явились;

 

  ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виконавчий комітет Тячівської міської ради (надалі позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі відповідач) коштів у розмірі 76 099, 12 грн. заборгованості у зв’язку з невиконанням зобовязання з врахуванням пені і штрафу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що  відповідачем за укладеним договором від 19.03.2009р. не виконані зобовязання щодо сплати у погоджені строки суми залучених коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в розмірі 56 279, 05 грн..  Оскільки має місце невиконання відповідачем договірних зобов’язань позивач просить стягнути в судовому порядку суму заборгованості з урахуванням пені та штрафу –7%.

Згідно з поданими на виконання вимог суду поясненнями, позивачем приведено розрахунок пені у відношенні належної до сплати суми на певну дату (з урахуванням отриманих часткових оплат) за період не більше півроку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано що складає 6 940, 92 грн..

Розгляд справи позивач просив здійснювати без участі представника, інформації щодо сплати відповідачем заборгованості в сумі заявленій до стягнення, суду станом на час прийняття рішення у справі не повідомлено та враховуючи виконання вимог суду, докази, наявні в матеріалах справи є достатніми для прийняття рішення у справі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 21.05.2011р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 18.05.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.  

Дослідивши наявні у справі докази, встановивши обставини справи, господарський суд, -

  ВСТАНОВИВ:

19 березня 2009р. між виконавчим комітетом Тячівської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір, предметом якого є залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, згідно ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій», Постанови Кабінету Міністрів від 24.01.2007р. № 40, відповідно до ст. 9 п. 24 ст. 23 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій»вихідними даними на проектування об'єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Договір  є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (статті  526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Зобов’язання сторін по договору визначені у розділі 2 та згідно з п. 2.1 договору замовник перелічує суму залучених коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в розмірі 61 779, 05 грн., згідно розрахунку (додаток № 1).

При погодженому графіку у додатку № 1, перерахування загальної суми внеску замовника мало бути здійснено у строки та по сумах: до 20.03.2009р. –11 779, 05 грн., до 01.09.2009р. –10 000 грн., до 01.10.2009р. – 10 000 грн., до 01.11.2009р. –10 000 грн., до 01.12.2009р. –10 000 грн., до 01.1.2010р. –10 000 грн..

Оцінювальний акт на будинок літ. А по АДРЕСА_1 щодо будівництва якого між сторонами укладено договір про залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 19.03.2011р. залучено до матеріалів справи і вказаний акт містить дані щодо кошторисної вартості будівництва об’єкта –1 083 843 грн. (вир. площа 758 690 грн.), виходячи з яких і здійснено розрахунок розміру залучених коштів замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Тячів.

Оскільки, відповідачем, зобовязання в частині перерахування загальної суми внеску у строки зазначені в графіку наведеному в додатку № 1 виконані не у повному обсязі (30.04.2009р. перераховано 5 000 грн. та 09.02.2010р. - 500 грн., що підтверджено випискою з рахунку наданою Управлінням Державного казначейства у Тячівському районі з супровідним листом № 05-08/261 від 27.05.2011р.), заборгованість що утворилась по договору за відповідачем в сумі 56 279, 05 грн. позивач просить стягнути в межах заявленого позову. Доказів на спростування вказаної суми боргу відповідачем не представлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умови укладеного договору передбачають обов’язок перерахувати пайового внеску у сумі 61 779, 05 грн. згідно з погодженим графіком з кінцевим строком погашення всієї суми 01.01.2010р..

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, заборгованість відповідача за Договором від 19.03.2009р. складає 56 279, 05 грн., окрім того позивачем здійснені нарахування пені в розмірі 6 940, 92 грн., у позовній заяві позивач просив стягнути також суму штрафу 7% у розмірі 3 539, 53 грн..

Відповідач свої зобов’язання за договором щодо внесення платежів у період з березня 2009р. по січень 2010р. та станом на час вирішення спору виконав не у повному обсязі, обумовлену суму пайового внеску не сплатив, та зважаючи що строк сплати пайового внеску є таким, що настав вимоги позивача щодо стягнення боргу у визначеній сумі підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з п. 3.3 договору від 19.03.2009р., у разі прострочення термінів сплати замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Умовами договору, зокрема і п. 3.3 визначено розмір  пені, який за кожну добу прострочення становить 0,1% від нарахованої суми пайового внеску, та жодним чином не встановлено строку  її нарахування.

До стягнення з відповідача позивачем заявляється сума пені в розмірі 6 940, 92 грн., розрахунок якої здійснений за період прострочення не більше шести місяців по кожному платежу з урахуванням строку сплати за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період прострочення, і такі встановлені Листом НБУ від 16.02.2009р. № 14-011/778-2395 (12%), Постановою НБУ від 12.06.2009р. № 343, Постановою НБУ від 10.08.2009р. № 468 (10, 25%), Постановою НБУ № 259 від 07.06.2010р. (9,5%) (розрахунок приведений в поясненнях наданих на вимоги суду (вих. № 02-17/376 від 27.05.2011р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового  зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 06 грудня 2010 року (справа 3-4гс10).

В силу положень ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, визначений ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України штраф в даному випадку до відповідача не може бути застосований, оскільки інший вид та розмір штрафних санкцій (у вигляді пені) передбачений п. 3.3 договору, а зобовязання щодо якого допущено прострочення відповідачем є грошовим.

Таким чином з урахуванням наведеного, заявлені позивачем вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати позивача (760, 99 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача в розмірі 827, 50 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

  В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02099, АДРЕСА_2, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Виконавчого комітету Тячівської міської ради (90500, Закарпатська обл., м. Тячів, вул. Незалежності 30, ідент. код 24060300) 56 279, 05 грн. (п’ятдесят шість тисяч двісті сімдесят дев’ять гривень 05 копійок) суми пайового внеску, 6 940, 92 грн. (шість тисяч дев’ятсот сорок гривень 92 копійок) пені, 827, 50 грн. (вісімсот двадцять сім гривень 50 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

 Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.


  Суддя                                                                                                                           Р.І. Самсін

                                                                                              

дата підписання рішення 06.06.2011

 
ЗАХИСТ ПРАВА
Відповіді на питання з міткою "Господарські правовідносини" Назад до списку судових рішень