Захист авторських прав в Україні. Приклад з життя |
|
||
26 лютого 2012р. 18:59
Юрист Іван Назаренко
|
Як колишня працівниця газети член Національної спілки журналістів п’ятий рік поспіль захищає у наших судах своє право на авторство
Творчий працівник Уманської міськрайонної газети «Уманська зоря» (Черкаська область) кореспондент Мацієвська Тамара Пилипівна за дорученням редактора Козицької Валентини Андріївни написала статтю з нагоди 10-ї річниці Чорнобильської трагедії. «То був фронт…» - так називався цей матеріал за підписом автора Т. Мацієвської, вміщений на шпальтах «Уманської зорі» за №34, яка тиражем 7196 екземплярів вийшла у світ 24
Це розповідь про уманських пожежних, які, ризикуючи власним життям і здоров’ям, поспішили на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС.
А 27 квітня 2006 року, уже до двадцятої річниці Чорнобильської трагедії, в цій самій газеті «Уманська зоря» (тираж 3216), де й редактором залишилася Козицька В.А., але вже заслужений журналіст України, знову опубліковано цю саму статтю Мацієвської Т.П., тільки вже дещо змінену. «То був фронт!» (із знаком оклику замість трьох крапок), тепер уже за підписом Центру пропаганди Головного управління МНС України в Черкаській області. Правки ж на зразок: «40» на «сорока», «та» на «і», викреслення в матеріалі Мацієвської Т.П. окремих речень ще більше підкреслюють: маємо справу з кричущим плагіатом і порушенням права на авторство.
Проте відстояти його виявилося не так просто. 24 квітня 2007 року, не працюючи вже на той час в «Уманській зорі», журналістка Мацієвська Т.П. подала позовну заяву до Уманського міськрайонного суду Черкаської області. Відповідачами по цивільній справі за позовом Мацієвської Т.П.
«про заборону використання статті без відому, про спростування публікації та відшкодування моральної шкоди» виступили редакція міськрайонної газети «Уманська зоря», яка надрукувала статтю, та Головне управління МНС України в Черкаській області, за підписом якого було зазначене авторство.
На початку розгляду по суті відбувалося повне ігнорування процесу відповідачами по вищезазначеній справі - неявка останніх та повне несприйняття. Суддя Стародуб О.В 18.03.2008 року виніс по справі заочне рішення на користь позивача Мацієвської Т.П., задовольнивши позовні вимоги повністю, окрім задоволення відшкодування моральної шкоди :10 000 грн. замість заявлених 20 000 грн. солідарно.

Суддею Пархетою А. В., який прийняв справу у судді Стародуба О.В. закінчувався термін повноважень) вищезгадане заочне рішення за проханням відповідачів було скасоване. Не зважаючи на те, що подані заяви «про перегляд заочного рішення» відповідачів, м’яко кажучи, були необгрунтованими та безпідставними із наступних причин:
- заяви «про перегляд заочного рішення» Відповідачів по справі не відповідали вимогам ч.ч. 3; 4 та 6 ст. 229 Цивільного процесуального Кодексу України, тобто до заяв не було додано жодних відповідних копій документів про день надходження повідомлення чи повістки (адже останні зіслались на те, що їх жодного разу не повідомляли про день та час розгляду справи в суді);
- визначення жанру статті «То був фронт…» є недоречним , оскільки дане питання не є предметом спору та не заявлене в позовних вимогах позивача, а зустрічний позов не подавався;
- немайнові та майнові права чітко зазначені у ст. ст. 438, 440 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 14-16 Закону України «Про авторське право і суміжні права», і тут слід зауважити про те, що позивач захищає лише немайнові права;
- встановлення факту, за чиїм завданням була написана стаття, не є доречним, оскільки даний факт загальновідомий і доведення не потребує, адже Мацієвська Т.П. має копії відповідних документів про перебування у трудових відносинах із міськрайонною газетою «Уманська зоря» та у справі є газета від 24 квітня 1996 року за № 34, у якій надрукована стаття «То був фронт…», де автором зазначена позивач;
- щодо встановлення співавторів спірної статті, то тут слід зауважити, що ці права виникають відповідно до ст. 436 Цивільного Кодексу України та ст. 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права» і не є предметом спору та ніким не оспорювались із моменту виходу статті 24 квітня 1996 року.
Після поновлення розгляду справи по суті новим суддею грубо ігнорувались процесуальні права позивача та не задовольнялося жодне клопотання, навіть стосовно вивчення матеріалів справи, про що свідчать подані позивачкою заяви.
І уже 31 липня 2008 року винесене нове Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області, яким у задоволенні позовних вимог Мацієвській Т.П. було відмовлено повністю.
Ось така разюча різниця феміди українського судочинства, одним суддею було задоволено (майже повністю позовні вимоги), а іншим відмовлено повністю.
Апеляційний суд Черкаської області скасував рішення першої інстанції, повернувши справу до Уманського міськрайсуду на новий розгляд.

Внаслідок нервових перевантажень ця судова тяганина за повернення свого авторства, безсумнівно, позначилась на здоров’ї позивачки, додалася взнаки смерть чоловіка, який так і не дочекався справедливого рішення щодо своєї дружини. Часто хворіючи, позивачка змушена була надсилати заяви до суду з проханням про перенесення слухання справи на інший день. Це дуже дратувало суддів і відповідачів, хоча самі вони не раз нехтували своїми обов’язками щодо прибуття до суду, були швидкі на вигадки причин, аби зайвий раз не з’явитися (і цьому теж є підтвердження у справі). Тож Уманський міськрайсуд скористався нагодою чергової хвороби позивачки, і суддя Корман О.В. ухвалою суду від 14 березня 2011 року по справі № 2-18-2011 проголосив: «позовну заяву Мацієвської Тамари Пилипівни до редакції міськрайонної газети «Уманська зоря», Головного управління МНС України в Черкаській області, ДП «Чорнобильінтерінформ» про заборону використання статті без відому, про спростування публікації та відшкодування моральної шкоди», залишити без розгляду».
Вдруге подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Черкаської області, суд знову повернув розгляд справи до суду першої інстанції, скасувавши вищезгадану ухвалу суду.
Зрозумівши ж, що у матеріалах справи, які склали вже три томи, зібралося більш ніж достатньо доказів та документів для прийняття рішення, ми й подали заяву про розгляд справи без нашої участі.
І от 14 листопада 2011 року Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області у складі головуючого Кормана О.В. при секретарі Приходченко Н.П. по справі № 2-1099-2011 в позовних вимогах за позовом Мацієвської Тамари Пилипівни до Редакції міськрайонної газети «Уманська зоря», Головного управління МНС України в Черкаській області, ДП «Чорнобильінтерінформ» «про заборону використання статті без відому, про спростування публікації та відшкодування моральної шкоди» було відмовлено повністю.
На даному етапі, а в квітні виповниться п’ять років судової тяганини щодо захисту прав на авторство, ми знову в Апеляційному суді Черкаської області.
До речі, авторські права журналістки Мацієвської Т.П. порушувались в «Уманській зорі» і раніше.
Продовження життєвої історії далі буде.
Ключові слова: авторське право, автор, захист авторських прав