“ЗАХИСТ ПРАВА”

Адвокатське обʼєднання м.Київ

Рукотвори - скарбниця майстрів Rambler
Юридичний вісник. Статті та новини

Визнання особи безвісно відсутньою або померлою

A A A
11 квітня 2015р. 21:29
«Захист Права»
Наше життя неможливо передбачити, і тому трапляються ситуації, коли люди пропадають безвісті, по різним на те причинам. Звісно, родичам і близьким тяжко повірити в те, що особа пропала, або гірше – померла. Але нічого не вдієш, потрібно з цим миритися, а головне робити все, аби права, обов’язки, та майно людини, яка пропала не були порушеними та збереженими.
Спробуємо з’ясувати, що потрібно робити, куди звертатися аби визнати особу безвісно відсутньою або оголосити померлою.
 
За яких обставин можливо визнати особу безвісно відсутністю
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), фізичну особу можна визнати судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Часто, буває так, що 
неможливо встановити, коли ж точно були відомості про особу в місці її проживання. В такому разі, початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у 

якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - 
перше січня наступного року (ч. 2 ст. 43 ЦК України).
 
Оголошення особи померлою
На відміну від визнання особи безвісно відсутньою, оголошення її померлою можливе, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років. Хоча є обставини, коли це можна зробити і раніше, а саме якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, згідно ч. 1 ст. 46 ЦК України.
 
Оголошення померлою особу, яка пропала в зоні бойових дій (АТО)
Розглядаючи питання визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, ми не може не зупинитися на темі ситуації, яка зараз на сході нашої країни. В зв’язку з бойовими діями, нажаль, багато людей, і не тільки військовослужбовців, вважаються такими, що пропали безвісті. 
Звісно, всім нам хочеться вірити, а особливо їхнім родичам, що з ними все добре. Але разом із тим і не можна забувати про те, що в таких безвісті пропавши, залишилися сім’ї, які потребують матеріальної допомоги. Яку без відповідного рішення суду, не буде оформлено та надано.
Частиною 2 ст. 46 ЦК України, суд може оголосити особу померлою, яка пропала безвісті у зв’язку з воєнними діями через два роки. 
Але тут є доповнення, що в разі, коли є конкретні обставини (був бій, і не повернувся, пішов у розвідку і не повернувся тощо), то в такому разі особа може бути оголошена померлою після спливу шести місяців, не раніше.
Слід зазначити, що сюди можливо за аналогією права судом можуть бути прийняті до уваги і інші обставини (ракетно-бомбовий чи артилерійський обстріл села, міста, теракт, стихійні лиха, аварії, тощо). Коли лише за фрагментами одягу, взуття, уламками транспортного засобу, будівлі чи споруди, є підстави вважати, що у момент трагедії особа знаходилась у її епіцентрі.
У відповідності до роз'яснень, даних в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі не можливості встановлення факту його смерті, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
І головне, що є важливим, особа, яка визнається померлою у зв’язку з воєнними діями, може бути визнана такою з дня її вірогідної смерті, а не з того дня, коли рішення суду набуде чинності (ч. 3 ст. 46 ЦК України). Це важливо, тому, що і виплати будуть призначатися сім’я від дати визнання особи померлою.
 
Сімям загиблого на війні (АТО)
Звертаємо вашу увагу на норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон). У ч. 2 ст. 29 цього Закону, йде мова про те, що сім’я, в якій загинув військовослужбовець, прирівнюється до сімей загиблих на фронті. 
Тому, якщо особа пропала в зоні бойових дій, виконуючи бойове завдання, її можна визнавати відразу померлою, без визнання безвісті відсутньою, тим самим надаючи змогу дітям загиблого військовослужбовця отримувати відповідне матеріальне забезпечення (пенсію), передбачене ч. 1 ст. 30 Закону.
Для отримання вище згаданої пенсії, необхідно звертатися із заявою до місцевого відділення Пенсійного фонду України. При собі мати документи, які засвідчують смерть військовослужбовця. Пенсійний фонд України у десятиденний строк повинен розглянути заяву і винести своє рішення (ч. 1, 2 ст. 49 та ч. 2 ст. 50 Закону).
 
Порядок дій, для визнання особи безвісно відсутньою або ж оголошення померлою
Порядок визнання особи безвісно відсутньою та оголошення померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК України) ст. ст. 246 -250.
Згідно до ст. 246 ЦПК України, для визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, потрібно подати відповідну заяву до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна. Опираючись на ст. 247 ЦПК України, повідомляємо, що в заяві повинно бути зазначено: 
- для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою;
- обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Слід зазначити, що особі, яка подає заяву не потрібно більше нікуди звертатися. Адже, в ч. 1 ст. 248 ЦПК України зазначено: суд до початку розгляду справи:
1) встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме;
2) запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи внутрішніх справ або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.
 
Наслідки визнання особи безвісно відсутньою 
Після набрання законної сили рішення суду, про визнання особи безвісно відсутньою, в дію вступає нотаріус, відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦК України, який за останнім місцем проживання особи описує належне їй майно та встановлює над ним опіку. Слід зазначити, що і суд, перед розглядом справи, вживає заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено (ч. 2 ст. 248 ЦПК України). А така опіка, може бути встановлена і до прийняття рішення суду, за заявою до нотаріуса заінтересованої особи або органу опіки та піклування, згідно ч. 2 ст. 44 ЦК України.
Після встановлення опіки, опікун, якого призначено, над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах (ч. 3 ст. 44 ЦК України).
 
Наслідки оголошення особи померлою
Заявнику не потрібно самому брати рішення суду і йти з ним по різноманітним органам, щоб отримати спадок. Тому, що у ч. 2 ст. 242 ЦПК України визначено, що після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою, суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Відповідно до ст. 47 ЦК України, оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Така заборона на відчуження нерухомого майна встановлюється нотаріусом, коли той видає свідоцтво на спадщину.
 
Поява особи, яка визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою
Коли особа, яка вже була визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою з’являється, то за заявою цієї особи або іншою заінтересованою особою, суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення, згідно ч. 1 ст. 250 ЦПК України.
Копію рішення суд надсилає відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для анулювання актового запису про смерть (ч. 2 ст. 250 ЦПК України).
Також додаємо, що відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦК України, незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника.
 
Взагалі, як показує практика визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою є складною, з моральної точки зору, процедурою, особливо для її близьких та рідних. Але це потрібно робити, щоб майно та права, які мала особа за життя, були під захистом, наглядом чи перейшло до належних спадкоємців. 
 
 
Схоже по темі:

 

Ключові слова: визнання особи безвісно відсутньою або померлою через суд, строки, які повинні сплинути для визнання особи безвісно відсутньою або померлою